ПОПРИГАНЯ́ТИ ¹, я́ю, я́єш і ПОПРИГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Пригнати кого-небудь (про багатьох); пригнати багатьох. Радюк виїхав з Журбанів в дорогу на батьківських конях, заїхав до Масюків, перебув день, доки половили коні на степу та поприганяли додому (Н.-Лев., І, 1956, 573); // Доставити багато чого-небудь по воді. Ліньки погукували маленькі радимичі, що поприганяли на продаж силу-силенну саморобних човнів (Загреб., Диво, 1968, 97).

ПОПРИГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех. Пригнати, припасувати багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 226.

Поприганяти, ня́ю, єш, гл. Пригнать (многихъ). Ми поприганяємо (байволів). Драг. 323.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 336.