ПОПРИВИКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Привикнути до кого-, чого-небудь (про багатьох). Молодиці розважали її: «Привикнеш», кажуть, «як і ми попривикали» (Барв., Опов.., 1902, 139); Наша їжа голодна, Вода з Дону холодна: Ми, як звірі, виростали, До всього попривикали! (Щог., Поезії, 1958, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 225.