ПОПРАВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. Правувати якийсь час.

2. Рушити, правуючи (кіньми, машиною і т. ін.).-Де ви їх бачили? — перебила Віра Андріївна. — Просто до кагатів поправували. Не дорогою, а кользовищем (Мушк., Чорний хліб, 1960, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 224.