ПОПОТОВКТИ́СЯ, вчу́ся, вче́шся, док., розм. Товктися тривалий час. — Добра хата, хоч конем грай! Не такому б бовкунові, як дід Улас, вона личить; отже, хай і він попотовчеться (Мирний, IV, 1955, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 221.