ПОПОСО́ВАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Совати багато разів, тривалий час. * Образно. — Нехай же, мій чоловік попосоває горшками в печі, коли злигався з моїми ворогами (Н.-Лев., II, 1956, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 221.