ПОПОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док. Слухати тривалий час; // Слухати якийсь час. [Пріська:] Еге ж, було сміху з нашого старшини: такий товстий та червоний, та, попослухавши [вірші], як не почне плакати! (Сам., II, 1958, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 220.