ПОПОСЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш, док., розм. Служити тривалий час. Сумував я трохи на чужині: попослужив уже з п’ятнадцять літ. Усього понаучувався (Барв., Опов.., 1902, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 220.

Попослужити, жу, жиш, гл. Послужить много Попослужив… з п’ятнадцять літ. Г. Барв. 407.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 335.