ПОПОМУШТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Муштрувати тривалий час; помуштрувати добре. — Хай же йде в москалі! Нехай його в службі попомуштрують (Мирний, II, 1954, 114); [Сотник:] Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! (Шевч., II, 1963, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 219.

Попомуштрувати, ру́ю, єш, гл.

1) Поучить достаточно долго военнымъ пріемамъ.

2) Поучить вообще. Ось я тебе попомуштрую, не так, як в бурсі. Шевч. 501.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 334.