ПОПОЙТИ́, йду́, йде́ш, док., розм.

1. Іти тривалий час; // Іти якийсь час. Шлях та рілля… Попойшли ще трохи (Тесл., З книги життя, 1949, 9).

2. тільки 3 ос. Випадати якийсь час (про опади). — Піди спершу глянь, що надворі, який дощ. — То що, що дощ? Попойде та й перестане (Мирний, IV, 1955, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 216.

Попойти, йду, йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги. Кіевск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 333.