ПОПОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка, розм. Збирати тривалий час. — Буде трофейникам роботи, — перемовлялись бійці. — Попозбирають… (Гончар, III, 1959, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 216.