ПОПОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Ганяти тривалий час; поганяти добре. [Ничипір:] Отак їх [Куксу і Дранка] попоганять, як жеребців на аркані! (Кроп., І, 1958, 216); * Образно. [Роман:] Попоганяла мене циганська доля з одного краю до другого… (Мам., Тв., 1962, 505).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 215.