ПОПОБОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Боліти тривалий час.

Попоболі́ти се́рцем — страждати, переживати тривалий час; дуже пережити за кого-, що-небудь. Знайшовши ті чотири пісні, що він записав від слуги, взяли [жандарми] їх з собою. Попомлів же він тоді за них душею, попоболів серцем… (Мирний, III, 1954, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 212.