ПОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати; // Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. Сторожею над нею ніч: вартує німої тиші, щоб ніщо ані шурхнуло, не полохнуло, щоб не поплутать того чарівного малювання, що пише дівчина на тихій воді, схилившись на цабрину (Вас., І, 1959, 274).
2. перен. Позбавити правильності, логічної стрункості (думки, мову, розрахунки і т. ін.). [Фортунат:] Може, їй [Прісціллі] тортури думки поплутали… (Л. Укр., II, 1951, 451); Арапников упіймався на фальсифікації цифр спостережень.. Неправильно подані цифри, безперечно, поплутали б плани побудови гідроелектричної станції (Трубл., І, 1955, 89); // Змінити попередні наміри, хід якої-небудь справи. Заява Віктора все поплутала (Донч., V, 1957, 466).
◊ Біс (лихи́й, лука́вий, нечи́стий і т. ін.) поплу́тав — уживається при поясненні помилкового, необдуманого вчинку. Найбільшим гріхом його, звичайно, були те, що в сорок першому році він зустрічав фашистів.. хлібом-сіллю. Цього гріха Артем і сам собі не міг дарувати. — Лихий поплутав, — говорив він, виправдуючись (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 211.