ПОПЛАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док.

1. чим. Втратити що-небудь у відплату за щось. А чи давно це було, коли Оксана мало не поплатилася своєю професією (Колг. Укр., 4, 1956, 21); Якщо протягом двох днів не надійдуть зведення про закінчення сівби, доведеться їй з Турбаєм поплатитись партійними квитками (Руд., Остання шабля, 1959, 403).

Поплати́тися життя́м (голово́ю) — позбутися життя. [Молодший лікар:] Несила мені… розв’язати це зразу. Адже ж за невдачу доведеться життям поплатитись обом… (Лев., Драми.., 1967, 20); Адже за свій промах йому довелось би поплатитися першому, може, навіть власною головою (Гончар, III, 1959, 431).

2. Понести покарання за свої або чужі дії, вчинки. [Морж:] З-за мене її розстріляли… Я в партизанах був — за це й поплатилась… Яким другом була… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 57); Прийшли [селяни] до батюшки, щоб він відправив панахиду по безневинно убієнних людях, які йшли до царя. І панотець відправив богослужбу та й поплатився за цю крамолу (Стельмах, І, 1962, 485).

3. заст. Витратити гроші на що-небудь. На часточки, На свічечки Шагом не поплатився (Г.-Арт., Байки.., 1958, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 208.