ПОПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док., розм.

1. Почати плакати; заплакати. Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою.. Як непривичні, вони всі так гірко почали пчихати, що аж поплакалися (Мак., Вибр., 1954, 216).

2. Плакатися, скаржитися якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 208.

Поплакатися, каюся, єшся, гл. А за мною сиротою всі родичі плачуть. Плачся, плачся, мій родоньку, плачся, поплатися, а од мене нещасної повік не цурайся. Грин. III. 391.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 332.