ПОПЛАВИ́ЩЕ, а, с. Прикріплений до дна предмет, що утримується на поверхні води і вказує на місцезнаходження рибальського знаряддя. Щоб затримати мотуз на глибині, до обох кінців прив’язували [рибалки] камені, а два поплавища вказували рибалкам, чи не однесло хвилями їх знаряддя (Тулуб, Людолови, I, 1957, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 207.