ПОПИЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Пиячити якийсь час. У них було таке місце, де частенько збиралися попиячити (Вас., І, 1969, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 200.