ПОПИ́ТИСЯ, п’ємо́ся, п’єте́ся, док., розм.

1. Повпиватися, стати п’яними (про багатьох). [Xимка:] Краще рому не пийте. Хай йому! Поп’єтесь та й не заграєте й не потанцюємо (Мирний, V, 1955, 228); Раз попилися опришки до блакитного змія. Маруся.. думала невідрадні свої думи: «Серед яких я людей? П’яниці, в крові руки миють..» (Хотк., II, 1966, 207).

2. заст. Напитися. Два голуби пили воду; Попилися, вилинули, За любощі спом’янули (Чуб., V, 1874, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 199.

Попитися, п’ємося, єте́ся, гл. Напиться пьянымъ (о многихъ). ЗОЮР. І. 152. АД. II. 71. Пили, пили козаченьки, та вже попилися. Грин. III. 591. Стали й там кружати, попились: Тарас насилу угадав а господу, і свати не напивались так, як тут, ізроду. Мкр. Н. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 328.