ПОПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех. Стерегти, сторожити кого-, що-небудь якийсь час.

2. перех. і неперех. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь якийсь час; // Доглядати кого-небудь якийсь час.

3. неперех. Дбати про кого, що-небудь якийсь час. Він повинен сам попильнувати про те, щоб вона не підвередилася або не знесилилася вкрай (Л. Янов., І, 1959, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 197.

Попильнувати, ну́ю, єш, гл.

1) Позаботиться, постараться. Попильнуй під старість дому. Котл. Од. 492.

2) Постеречь, присмотрѣть, наблюсть; бодрствовать нѣкоторое время. Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати. Єн. Мр. XIV. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 327.