ПОПЕРЕ́ЧКА, и, ж. Поперечно прикріплений між двома опорами брус, дошка, палиця і т. ін. Почепили [баби] на поперечці поміж двох стовпів тракторне колесо замість дзвона (Гуц., З горіха.., 1967, 133); Тимофій уміло починає витесувати.. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (Стельмах, II, 1962, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 195.

Поперечка, ки, ж.

1) Деревянная дощечка, прибитая въ саняхъ спереди, соединяющая одинъ стяголь съ другимъ. Сумск. у.

2) У ткачей: поперечная доска въ сновальницѣ. Сумск. у.

3) Перемычка у оконной рамы, поперечная планка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 327.