ПОПЕРЕТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Тручи, розірвати багато чого-небудь.

2. Розтерти багато чого-небудь.

3. Витерти багато чого-небудь. Я помию, поперетираю миски, горшки (Мирний, І, 1954, 75); Довго мати репетує, аж поки сіно під квочкою перемінить, яйця поперетирає (Вишня, II, 1956, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 195.

Поперетирати, ра́ю, єш, гл. То-же, что и перетерти, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 326.