ПОПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПЕРЕ́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Наперед повідомляти кого-небудь про щось. Бувало й таке, що Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні (Вільде, Сестри.., 1958, 564); — Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую (Смолич, І, 1958, 60); — Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй йому торбу. Не міг днів за три попередити (Збан., Мор. чайка, 1959, 115); // Сповіщати що-небудь комусь передусім, перш за все. — А вас військовий якийсь чекає, — відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (Головко, II, 1957, 471); Я хочу попередити, що те, про що я говорив і далі говоритиму, я роблю од щирого серця (Вишня, І, 1956, 306); // Вказувати на що-небудь; означати що-небудь. Пронизливо свистів пароплав, попереджаючи про скоре відплиття (Полт., Повість.., 1960, 603); Великий щит на обочині шосе попередив: «До міста Косопілля — 5 км» (Зар., На.. світі, 1967, 256); // Застерігати кого-небудь від чогось. За дверима кашлянув [Карімбаєв], попереджаючи, і пройшов повз очманілого Синявіна (Ле, Міжгір’я, 1953, 89); —Пішов [Любчик] напився води, а потім до рольганга. Люди кричали, попереджували, а він біля самого краю йшов. Чи посковзнувся, чи знепритомнів… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 238); // Наказувати, пропонувати зробити що-небудь. Кілька чоловік послали по всіх вулицях попереджувати, щоб не світили в хатах (Трубл., I, 1955, 64); Воронцов незабаром відпустив подоляка, не наклавши ніякого стягнення. Однак серйозно попередив, щоб надалі Хома не брався розподіляти землю, яка йому не належить (Гончар, III, 1959, 326); // Висловлювати погрозу. [Оксана:] Попереджаю всіх: хто спробує вчинити самосуд, того розстріляє комітет (Корн., І, 1955, 62); При всіх попередив [Левко Іванович]: — Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю,.. але — шануйся: ще один лівак — і вилетиш аж за космос! (Гончар, Тронка, 1963, 261).

[Суво́ро] попере́дити — накласти попередження — один із видів адміністративного, партійного і т. ін. стягнення. За систематичні запізнення на роботу суворо попередити.

2. Своєчасними заходами запобігати здійсненню або виникненню чого-небудь, перев. небажаного. Розумне поєднання праці з активним відпочинком на основі гігієнічних вимог попереджує виникнення втомлюваності (Мист., 5, 1955, 44); Горничну, обстригши і вимазавши голову дьогтем, — вигнали з двору. Те ждало в дворі Мотрю, та Мотря попередила. Вона так укоськала пана, що ще Йосипенкові дісталося (Мирний, IV, 1955, 182).

3. Передувати чому-небудь. Висока полонина над селом помалу просвітлюється тим слабим, червоним світлом, що попереджає світ сонця (Фр., III, 1950, 82); Всі ринуть туди, де хмарою в’ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум’я… (Коцюб., І, 1955, 120); // кого. Здійснювати що-небудь раніше від когось. Прокуратор кидається піддержувати її, але Меценат попереджає його, надівши Нерісі намисто на шию і тим самим рухом піддержавши її (Л. Укр., III, 1952, 464); — Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години (Ю. Янов., І, 1958, 162); // кого. Здійснювати рух, яку-небудь дію швидше від когось; випереджати. То вона швиденько йде, нас попереджаючи, то вона одстане… (Вовчок, І, 1955, 191); Починаються випередки. Скакать мусили до шести верстов. Хто попередить, той бере коня (Збірник про Кроп., 1955, 10); // що. Розвиватися швидше від чого-небудь. Тепер так дійсність переплетена з казкою, так попередила її, що всякого сподіватись можна… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107); // З’являтися швидко, блискавично, один поперед одного. Ціле море спогадів налинуло до мене, один одного попереджаючи (Вас., І, 1959, 376); // Пришвидшувати здійснення чого-небудь. От і тепер, для того проблематичного загального добра, він силоміць попередив неминуче, правда, для Замфіра лихо, скривдив цілу родину (Коцюб., І, 1955, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 187.