ПОПА́СТИ ¹ див. попада́ти.

ПОПА́СТИ², су́, се́ш, док., перех. Пасти якийсь час. — Ходім, Петрусю, в сад, в палати. — А хто ж тут буде доглядать, Хто попасе мої ягнята? (Шевч., II, 1963, 245); Транспорт зупинився лише раз попасти коні й худобу (Тулуб, В степу.., 1964, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 183.

Попасти, су, сеш, гл. Попасти. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40. Нігде… і коня попасти. ЗОЮР. І. 209.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 321.