ПОПА́РНО, присл. По двоє, парами. Всі розсипалися в різні боки і, хто попарно, хто поодинці, почали вибиратися з лісу (Бурл., Напередодні, 1956, 30); Колгоспи попарно уклали договори на змагання один з одним (Рад. Укр., 21.VII 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 182.