ПОО́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Охкати час від часу. Забобонні жінки тільки поохкували та поплакували, виявляючи вранці пропажу (Мельн., До раю.., 1961, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 178.