ПООБІЙМА́ТИ і ПООБНІМА́ТИ, а́ємо, а́єте, док., перех. Обняти кого-, що-небудь (про кожного з багатьох). Не минуло багато часу, як вони вже п’яно хропіли, пообіймавши свої гвинтівки (Гончар, II, 1959, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 170.

Пообіймати, ма́ю, єш, гл. Обнять (многихъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 314.