ПООБТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПООБТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обтягнути чим-небудь багато чогось (кожне зокрема). Треба буде драбини новим луб’ям пообтягати (Фр., І, 1955, 52); Ось дивани із пружинами, І трава шелестить морська, Їх коричневим дерматином Пообтягувала рука (Забашта, Нові береги, 1950, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 175.

Пообтягати, га́ю, єш, гл. Обтянуть (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 317.