ПООБТО́ВКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Обтовкти багато чого-небудь.

2. розм. Те саме, що пооббива́ти 1. Поки перетовкли просо, то дід аж шкуру на колінах пообтовкував (Україна.., І, 1960, 316).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 175.

Пообтовкувати, кую, єш, гл. Обтолочь (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 317.