ПООБСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обсмоктати багато чого-небудь. — Та що ж то за обід мудрий був! чого то там не було? Аж пальці пообсмоктував (Кв.-Осн., II, 1956, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 174.

Пообсмоктувати, тую, єш, гл. Обсосать (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 317.