ПООБРИ́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пообрива́ти.

2. у знач. прикм. Який обірвався (про багато чого-небудь; про щось у багатьох місцях). Двір був облуплений, ринви пообривані (Кобр.. Вибр., 1954, 120); Лукеря в розірваній сорочці гарцювала біля ткацького верстата і плуталася в пообриваній пряжі (Чорн., Потік.., 1956, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 173.