ПООБПУХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док., рідко. Те саме, що поопуха́ти. Геть позеленіли [діти] вже, пообпухали, їсти, мабуть, дуже хочуть (Мик., II, 1957, 316).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 173.