ПООБПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обплести багато чого-небудь (кожне зокрема); обплести що-небудь (про багато чогось). Дуб уже вмер, засох.. Тільки молоді дубки ще пускали буйне галуззя, яке пообплітало увесь завал (Загреб., Європа 45, 1959, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 173.

Пообплітати, та́ю, єш, гл. Обплести (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 316.