ПООБПАДА́ТИ, а́є, док. Те саме, що поопада́ти. Із льоду бурульки, що, знай, кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали (Греб., І, 1957, 71); Вона [землянка] справді була поганенька: шпаруни пообпадали, хворостяна покрівля.. погнулась усередину (Гр., І, 1963, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 173.

Пообпадати, даємо, єте, гл. То-же, что и обпасти, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 316.