ПООБМА́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Обманути багатьох (кожного зокрема). — Та й перебрав же, вражий, син, до гаспида грошей, і пообманював таки.. і клюшника [ключника], і токового, і деяких прочих [інших] приказних (Кв.-Осн., II, 1956, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 172.

Пообманювати, нюю, єш, гл. Обмануть (многихъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 315.