ПООБЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Облупити багато чого-небудь; облупити щось у багатьох місцях. — Обережно! Стін не пооббивайте, .. глядіть, щоб ви не пооблуплювали (Збан., Сеспель, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 172.

Пооблуплювати, люю, єш, гл. Облупить (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 315.