ПООБЛИПА́ТИ, а́є, док. Облипнути (про багато чого-небудь; про щось у багатьох місцях). Сорочки на їх [них] мокрісінькі, так і пооблипали (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 172.

Пооблипати, паємо, єте, гл. Облипнуть (во множествѣ). Сорочки на їх мокрісінькі, так і пооблипали. Черниг. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 315.