ПООБЛА́ЗИТИ ¹, ить і рідко ПООБЛІЗА́ТИ, а́є, док. Облізти (про багато чого-небудь, у багатьох місцях). Образи старі; фарби на них вже пооблазили; образи неначе зблякли (Н.-Лев., II, 1956, 406); —Шкура.. на руках та ногах пооблазила (Хотк., І, 1966, 170).

ПООБЛА́ЗИТИ², а́жу, а́зиш, док., перех. Облазити багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 171.

Пооблазити, жу, виш, гл. То-же, что и облізти, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 315.