ПООБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обкласти кого-, що-небудь чимсь (про кожного з багатьох); обкласти кого-, що-небудь багатьма предметами. В селі стояв запах прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (Чорн., Потік.., 1956, 4); — І на бісового батька все те тобі здалось? Бач, пообкладав себе.. книжками (Н.-Лев., І, 1956, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 171.