ПООБКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Обки́дати чим-небудь багато чогось, багатьох (кожне, кожного зокрема).

2. розм. Обшити по краях стібками багато чого-небудь. Пообкидати хусточки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 171.

Пообкидати, да́ю, єш, гл. То-же, что и обкидати, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 314.