ПООБДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обдерти багато чого-небудь; у багатьох місцях. Пообдирали [втікачі] на собі одежу (Фр., IV, 1950, 267).
2. перен. Позбавити майна, пограбувати багатьох; // Забрати, пограбувати багато чого-небудь. Не тільки пообдирала [Марва], що після тітки зосталось кращого з одежини, та ще була така хитра, що про ті гроші, що вона знайшла, ніхто не знав (Григ., Вибр., 1959, 160).
3. Пошкодити подряпинами поверхню чого-небудь у багатьох місцях. Колючки пообдирали халяви; // Пошкодити подряпинами шкіру у багатьох місцях. Пообдирати ноги.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 170.