ПООБДИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообдира́ти. Хата була велика, з комином, побита гонтами, але гонти були місцями пообдирані (Кобр., Вибр., 1954, 166); На спіненім коні, пообдиранім гіллям та колючками,.. їхала.. якась людина (Фр., VI, 1951, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 170.