ПООБВІ́ШУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пообві́шувати. Стіни пообвішувані картинами.

2. у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь. — Дід та й дід з мене, хоть гинь, не пізнаєш Семена. Пообвішуваний торбами, з довгою палицею в руці (Фр., І, 1955, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 169.