ПОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поніме́чити. Розгорніть твір Івана Франка «Сучасний літопис» і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (Тич., III, 1957, 260); Намагаючись здійснити повне понімечення України, вони [гітлерівці] привселюдно спалили українські історичні книги (Довж., III, 1960, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 163.