ПОНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Ніжитися якийсь час. Так іще сонце світило, що від нього не хотілося ховатися в холодок, а хотілося проти нього постояти та поніжитися (Вовчок, Вибр., 1937, 123); Певне, їм (бійцям] теж хотілося хоч трохи поніжитися, позорювати, але не можна — була команда… (Руд., Вітер.., 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 163.