ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. поні́вечити. І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення, наприклад, просто кричущі випадки гаплоло-гізмів, понівечення слів тощо (Пит. походж. укр. мови, 1956, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 162.