ПОНЯ́ТЛИВІСТЬ, вості, ж., розм. Властивість за знач. поня́тливий. Поет сприймав усе без натуги, і тільки дивувався з понятливості негра, що розумів і його власні, як здавалось йому, не дуже виразні миги та слова… (Ільч., Серце жде, 1939, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 168.