ПОНУДЬГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Нудьгувати якийсь час. — Боюсь, що посумує [Левко], понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п’янство, чи в якийсь розбій (Стельмах, І, 1962, 604).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 166.