ПОНУ́ДИ́ТИ, ну́джу́, ну́диш, док.

1. перех. Примусити нудитися кого-небудь якийсь час. Вечірня забава: слуга ваш хроніст Вас відчитом крихту понудить (Фр., XI, 1952, 411).

2. неперех. Знемагати від нудьги якийсь час.

3. перех. Змучити нудьгою багатьох. Ой ходила та блудила,діток понудила (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 166.

Понудити, джу́, диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила. Мет. 243.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 312.