ПОНЕХА́ЯТИ і ПОНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Занехаяти. [Капрал:] Ні, не хочеш покинути Мужицького сина, Ти не хочеш!..лиш ти одна, Бо всі понехали!.. (Федьк., І, 1960, 288); Тоді, як я жила вже у вуйків, понехала музику, науку чужої мови і літератури (У. Кравч., Вибр., 1958, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 159.