ПОНАШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Пошити багато чого-небудь. Понашивала я собі одежі, зовсім справилася. І поздоровшала я, стала гладка (Крим., Вибр., 1965, 374).
2. Нашити що-небудь на щось (про багатьох); нашити на що-небудь багато чогось, у багатьох місцях. Понашивали [студенти] собі на спини емблеми корпорації — черепи з кістками — і лякають людей (Хижняк, Килимок, 1961, 90).
3. спец. Облицьовуючи якусь поверхню, прибити багато дощок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 156.